Цвет фона под заголовком
Неділя, 08.12.2019, 06:01
Вітаю Вас Гість | RSS

Міжрічанська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Категорії розділу
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 33
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей

Головна » Статті » Мої статті

Критичне мислення

Вступ

 

Навряд чи є що – небудь більш важливе  для знання, для спокійного життя і для успіху будь-якої справи, ніж уміння людини мислити.

Сучасні діти приходять до школи з бажанням діяти, причому діяти успішно. Їм подобається на уроці не просто слухати, а ставити запитання, приймати рішення, придумувати, фантазувати. Якщо вчитель постійно організовує на уроках таку діяльність, то навчання буде успішним, а здобуті знання якісними.

 Коли вчитель вирішує для себе, що у своїй роботі буде використовувати методи формування і розвитку критичного мислення, він повинен усвідомлювати, що навчити учнів мислити критично з першого уроку фактично не можливо. Критичне мислення формується поступово, воно є результатом щоденної кропіткої роботи вчителя і учня, з уроку в урок, з року в рік. Як пізнання нотної грамоти ще не робить людину музикантом, так і знання правил мислення та переліку логічних помилок ще не навчає майстерності критичного мислення. Щоб стати музикантом, людина мусить тренуватися  у грі на тому чи іншому інструменті, практично опановувати музичну майстерність. Аналогічно, щоб набути навичок критичного мислення, слід тренуватися, застосовуючи одержані знання спочатку в засвоєнні навчальних прикладів, потім у самостійних вправах з виявлення, ідентифікації і подолання все більш складних помилок і хитрощів.

 Не можна виділити чіткий алгоритм дій учителя з формування критичного мислення в учнів. Але можна виділити певні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення.

Критичне мислення – сучасна освітня інновація

          Головні умови, створення яких здатне спонукати і стимулювати учнів до критичного мислення

1.     Час. Учні повинні мати достатньо часу для збору інформації за даною проблемою, її обробки, вибору оптимального рішення.  Робота з формування критичного мислення може вестись не тільки на уроці, а й перед ним, і після нього.

2.     Очікування ідей. Учні повинні усвідомлювати, що від них очікується висловлення своїх думок та ідей у будь-якій формі, їх діапазон може бути необмежений, ідеї можуть бути різноманітними, нетривіальними.

 3.     Спілкування. Учні повинні мати можливість для обміну думками. Внаслідок цього вони можуть бачити свою значущість і свій внесок у розв’язання проблеми.

4.     Цінування думок інших. Учні повинні вміти слухати і цінувати думки інших. При цьому вони мають усвідомлювати, що для знаходження оптимального розв’язання проблеми дуже важливо вислухати всі думки зацікавлених людей, щоб мати можливість остаточно сформулювати власну думку з проблеми, яка може бути скоригована «колективною мудрістю».

 5.     Активна позиція. Учитель повинен створити середовище, вільне від жартів, глузувань. Учні повинні займати активну позицію у навчанні, отримувати справжнє задоволення від здобування знань. Це стимулює їх до роботи на складнішому рівні, до прагнення мислити нестандартно, критично.

6.     Віра в сили учнів. Учні повинні знати, що їм можна висловлювати будь-які думки, мислити поза шаблоном. Вони мають бути впевнені, що можуть внести свою «цеглинку» у зведення «будинку», яким є розв’язання проблеми.

    Така організація педагогічної діяльності вимагає від учителя оволодіння новими методами роботи, впровадження нових педагогічних технологій, необхідності самому вчителю вчитись, творити, розвиватись і самовдосконалюватись.

Ознаки людини, яка мислить критично

(за Джоном Чаффа)

Особистість

1.Компетент-ність

2.Незалежність думок

3.Самокритич-ність

6.Вміння дискутувати

5.Допитливість

4.Відкритість

Людина, яка критично мислить, вмітиме:

  • визначати проблему;
  • перевіряти використану інформацію;
  • проаналізувати твердження, що лежить в основі   інформації;
  • враховувати альтернативні точки зору;
  • визначати наявність підтексту в інформації;
  • синтезувати здобуті знання;
  • зробити висновки;
  • прийняти оптимальне рішення.

Критичне мислення учнів початкових класів – це здатність до самостійного, творчого ставлення до навчального матеріалу та інформації, яку вони отримують з інших джерел.

Критичне мислення учнів початкових класів характеризується певними ознаками, кожна з яких має свої вияви.

  • Незалежність мислення, відносна самостійність думок, що включає:
  • прагнення самостійно осмислювати навчальну та іншу інформацію;
  • активне висловлення власних думок щодо питань, які виникають на уроці;
  • відсутність боязні не погодитись з  класом, учителем.
  • Опірність до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших, що включає:
  • вміння помічати помилкові судження інших учнів;
  • вміння обстоювати власну думку;
  • прагнення до розуміння причин (мотивів) тих чи інших тверджень, вимог, висновків.
  • Критичне ставлення до себе, виявлення власних помилок та адекватне ставлення до них, що включає:
  • бачення власних помилок;
  • вміння адекватно оцінювати свої знання, якість вирішення навчальних завдань;
  • уважне сприймання зауважень  вчителя, товаришів щодо своїх помилок та недоліків.
  • Пошукова спрямованість мислення, прагнення до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних завдань, що включає:
  • наявність розумної долі сумнівів щодо будь-яких «єдино вірних» рішень, висновків у процесі навчання;
  • намагання самому розібратися у правильності тих чи інших тверджень, висновків, рішень;
  • прагнення знаходити кращі варіанти розв’язання навчальних завдань, внести щось своє.
  • Вміння брати участь у діалоговій взаємодії, що включає:
  • намагання аргументовано висловлювати свої думки;
  • повага до думок і пропозицій партнерів;

Етапи навчання критичного мислення

Урок, спрямований на розвиток критичного мислення, (на думку Ж.Піаже та його послідовників) має три фази: фазу актуалізації, фазу побудови знань, фазу консолідації.

Фаза актуалізації має на меті:

  • актуалізувати в пам’яті учнів наявні знання;
  • неформальним шляхом оцінити те, що вони вже знають (навіть помилкові уявлення);
  • встановити мету навчання;
  • зосередити увагу учнів на темі;
  • стимулювати до нових ідей.

Фаза побудови знань (основна частина уроку):

  • порівняти очікування учнів із тим, що вивчається;
  • переглянути очікування та висловити нові;
  • виявити основні моменти;
  • відстежити  процеси мислення (перебіг думок учнів);
  • зробити висновки й узагальнення матеріалу;
  • поєднати зміст уроку з особистим досвідом учнів;
  • поставити запитання до вивченого на уроці матеріалу.

      Фаза консолідації (рефлексія):

  • узагальнити основні ідеї;
  • інтерпретувати визначені ідеї;
  • обмінятися думками;
  • виявити особисте ставлення;
  • апробувати ці ідеї;
  • оцінити як відбувається процес навчання;
  • поставити додаткові запитання.

Планування уроку, спрямованого на розвиток критичного мислення

Планування уроків, які сприяють розвитку критичного мислення частково відрізняються від традиційних уроків. Тему уроку краще формулювати у вигляді запитання, так як саме запитання спонукає до дослідження. Наприклад, тему уроку «Погода в рідному краї» варто сформулювати запитанням «Чи впливаємо ми на погоду?». Матеріал буде вивчатися учнями той самий, проте,  запитання ще спочатку стимулює до дослідження.

Варто чітко зазначити очікування на кінець уроку. Завдання уроку потрібно визначати для розвитку критичного мислення та умінь, зокрема, не тільки стосовно змісту, а й стосовно процесу вивчення прийомів мислення, дослідження та спілкування, якими учні будуть користуватися у ході уроку. Наприклад, до вищезазначеної теми завданням може бути не просто розширення знань про метеорологічні спостереження, а  й установлення причинно-наслідкових зв’язків «Як залежить погода від діяльності людини».

Діяльність у фазі актуалізації:

  • пригадування учнями того, що вони вже знають;
  • підготовка попередньої інформації;
  • постановка запитання;
  • мотивація.

У фазі актуалізації можуть бути використані такі методи: «Мозковий штурм», «Вільне письмо», «Обміркуйте – Об’єднайтеся у пари – Обміняйтеся думками», «Семантична карта».

Діяльність у фазі побудови знань:

  • допомога  учням в ознайомленні з новим матеріалом;
  • стимулювання до активного дослідження учнями матеріалу;
  • спонукання до здійснення відкриття.

У фазі побудови знань  доцільно використовувати такі активні методи навчання:

«Читання з позначками», «Взаємне навчання», «Читання в парах».

            Діяльність у фазі консолідації:

  • міркування над вивченим матеріалом;
  • шляхи використання вивченого;
  • застосування на практиці;
  • інтерпретація;
  • дискусія.

Для проведення фази консолідації можуть бути використані методи: «Метод спільного вивчення», «Павутинка», «Дискусії», «Ажурна пилка».

Додаткова діяльність організовується з метою вправляння  у нових навичках, застосування нових понять чи поглиблення вивченого матеріалу.

Категорія: Мої статті | Додав: 7klass_16 (20.10.2016)
Переглядів: 333 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
avatar
Вхід на сайт
Пошук